Facebook Image

 

Ігор Калашник: «Мер теж  не проти об’єднати теплосистему, але  він хоче не ТЕЦ повернути місту, а Теплокомуненерго віддати ТЕЦ …»

Ігор Миколайович Калашник

Ігор Миколайович Калашник

Вижити за нинішніми цінами на житлово-комунальні послуги  людям стає все  важче. Бо ж нині девальвація гривні зробила українців утричі біднішими, в той час як тарифи на послуги ЖКГ зросли більш ніж у три рази.

Місто Черкаси нібито має шанс за рахунок власних резервів  зменшити  комунальний тягар, повернувши до комунальної власності Черкаську ТЕЦ. Це в рази  дало б можливість знизити тарифи на тепло і гарячу воду. Про цей шанс. І про те, чому він й досі невикористаний наша розмова з  головою ГО «Форум розвитку Черкащини», колишнім  депутатом  Черкаської міськради п’ятьох скликань, головою бюджетної комісії декількох скликань Ігорем Калашником.

– Ігоре Миколайовичу, ви були депутатом міськради, коли Черкаську ТЕЦ передавали в оренду. Коли, кому, навіщо це робили?

 – Передача ТЕЦ в оренду була проведена в 90-х роках. Я добре пам’ятаю наскільки вагому аргументацію тоді надали депутатам. Завод з виробництва хімічного волокна (ЗХВ), як і переважна більшість підприємств країни, перебували тоді в глибокій економічній кризі. Виробництво валового продукту в країні катастрофічно впало. Тому порятунок ЗХВ, виробництва ВВП і збереження робочих місць, а там працювало 5000 черкащан, було завданням державної ваги. А так як головна складова витрат на виробництві ЗХВ – електроенергія, то підпорядкування ЗХВ ТЕЦ могло  істотно зменшити витрати заводу. Половина витрат на електроенергію мала перекриватися виробленим ТЕЦ теплом, яке є викидом ТЕЦ і майже нічого не коштувало. Теплоносій на будь якій  ТЕЦ – побічний продукт, який використовувався для опалення в мережі промислових підприємств. Власне, заради порятунку підприємства та колективу і було прийнято рішення передати ТЕЦ в оренду ЗХВ. До цього тридцять років ТЕЦ була державним підприємством і перебувала на балансі міста. Наміри були, як бачите,  благими.

– І куди привела вимощена цими благими намірами дорога сьогодні?

 – І на сьогоднішній день маємо по факту – розбазарене, непрацююче підприємство і 5 тисяч його працівників- на базарі.

 Електроенергія, зрозуміло, вже не йде на виготовлення валового продукту, а продається орендарем в єдину енергетичну систему. Вірніше не тим орендарем, якому передавалася ТЕЦ, а його «тінню». Орендар без самого заводу – це надбудова, яка спритно залишила на своєму балансі трубопроводи та електромережі. Крім виробничих потужностей орендованої ТЕЦ, в орендаря є тільки порожні приміщення, які він нахабно розпродає направо і наліво. Більше нічого у нього немає.

Хоча всі чудово знають, що ЗХВ було побудовано за державні вкладення! І не копійки там не було присутніх від новоспечених орендарів.

Було б не образливо, якби хоч якісь дивіденди там мали ті 5000 колишніх працівників, але мають там всього 5 членів правління, отримуючи дивіденди від продажу побудованого за державний рахунок майна. І сам орендар  має надприбутки від продажу тепла єдиним енергетичним ситемам держави. Це надвигідно. Орендар адже практично не вклався в основні засоби. Тепло-та електро мережі були прокладені за державний рахунок і ремонтувалися свого часу за рахунок міста, і оплачуємо ми  бюджетними грошима для Теплокомуненерго фактично нульову за собівартістю теплову енергію ТЕЦ.

Але тоді ТЕЦ була передана ЗХВ, а тепер всім цим користується, наживаючи власний капітал, колишній депутатом ВР, кращий друг В.А. Ющенка пан Шкрібляк. На “зароблені” гроші він у центрі Черкас звів ТРЦ “Любава”. І, зауважте, при повному сприянні мера, без будь-яких зволікань.

“Любава” може це і добре, містяни задоволені.

Просто треба розуміти, звідки гроші прийшли і на кого працюють. А гроші працюють на одну кишеню – пана Шкрібляка .

–  Що дасть об’єднання ТЕЦ з Теплокомунэнерго?

– Гроші, які зараз працюють на одну людину, можуть працювати на місто, на містян! У тарифі ТЕЦ на електроенергію близько 70% – вартість газу і твердого палива і лише 30 відсотків – зарплата, обслуговування та інші накладні витрати. Але ж тепло – це побічний продукт  і у тарифі на тепло витрат на газ, як такий, нема. Є 30 % накладних витрат и решта – прибуток орендаря”. А якби ТЕЦ, як власність міська, працювала в єдиній енергосистемі, то цими  70 відсотками розпоряджалося б місто.

Безумовно, при об’єднанні Теплокомуненерго  і ТЕЦ вигода для міста і людей була б суттєва, тому що вони об’єднали б й витрати, що у підсумку  призвело б до зниження тарифів на комунальні послуги. А  це відчутне, може й в декілька разів, зниження.

– В одному з виступів директор комунального підприємства «Черкаситеплокомуненерго» Микола Кушнір заявив наступне: «у випадку, коли «Теплокомуненерго» стане єдиним надавачем послуги з теплопостачання, тариф може бути знижений до рівня 624 гривень за гігакалорію, що фактично наблизиться до нинішнього тарифу ТЕЦ». Тобто зменшиться усього на  сто гривень.

–  Це слова, а  питання вимагає розрахунків. Власне, цими розрахунками зараз займається  ГО “Форум розвитку Черкащини”. Десь через місяць експерти завершать роботу, і ми доведемо результати до жителів міста. Люди повинні знати, якими реально можуть бути тарифи на теплозабезпечення і гарячу воду, якщо видалити з них видатки на корупцію і злочинну безгосподарність керівників міста.

– Мер Черкас, до речі, назвав ідею об’єднання маразмом, що не дасть  економічного  ефекту. Цитую:  «Маразм навіть не в тому, що максимальна потужність ТЕЦ удвічі менша за нормативне споживання міста. А в тому, що на моє запитання “Чи розумієте, що для цього необхідно від”єднатися від єдиної енергосистеми України?” “універсальний секретар” відповів, що нічого страшного, розберемось… Навіть у ватників на Донбасі вистачає елементарних знань з фізики, аби не допускати такого колапсу».

– Коментувати Одарича на посаді мера невдячна справа. Його погляди змінюються залежно від його інтересів. Це таке яскраве мімікріческое явище. Хамелеони поруч не стояли. На підтвердження теж цитата  мера з його ж буклету: « Місто поверне у своє управління Черкаську ТЕЦ. Тарифи, які зараз завищенні у декілька разів, будуть справедливими».

– Але ж долі в бізнесі  «орендаря» ТЕЦ у Одарича, начебто, нема

–  Навіщо мати долю. Розпорядник бюджетних коштів при тому дефіціті бюджету, який маємо, може і без «долі» тільки на черговості платежів «заробити». І відкати теж в Лету не канули. Як тільки виникає питання гарячої води, так доцентрове прискорення набувають проплати ТЕЦ на шкоду Теплокомуненерго.

Мер теж хоче об’єднати теплосистему, але у нього  змінилася концепція.

Він хоче не ТЕЦ повернути місту, а Теплокомуненерго віддати ТЕЦ …

Спроби приватизації Теплокомуненерго ми всі пам’ятаємо. Коли колектив заявив про свої першочергові права при приватизації, і стало зрозуміло, що підприємство може відійти не тим, кому треба, приватизацію мер  скасував.

-Чому питання повернення ТЕЦ у комунальну власність не порушувалося до початку 2010?

-Питання піднімалося. Але, або затикали рота за допомогою спілкування з силовими структурами, або «заклеювали»  грошовими банкнотами. Балом правлять досі “договорняки”. А громаду, її інтереси в розрахунок не беруть. Як у Філатова: “Тут собрался у ворот.. єтот, как его, народ…»

– Досі питання повернення ТЕЦ у комунальну власність не вдавалося зрушити з мертвої точки. Чи можливо це взагалі, і що треба для цього робити?

– Для цього потрібна воля громади. Зараз відбувається децентралізація, значить треба ставити питання, щоб до повноважень, як і передбачає реформа, передали ресурси. Тобто, ТЕЦ апріорі повинна повернутися у власність громади

– Але ж там договір оренди на 49 років?

– У нас же непросто проходить якась децентралізація,  у нас змінюється Конституція, значить багато підзаконних актів підлягають скасуванню. Просто громада має публічно заявити свої права на ТЕЦ.

Розмову вела Тетяна Дончева

За матеріалами газети “ЧК”, №9, 2015